Василій Прозоров - М1(в прямому ефірі RTi Вільні люди)

Дорога до міста, Від дому, від серця. Для чого й куди моє тіло несеться? Розірвані смуги, Туман та узбіччя, На зустріч несуться безтілі обличчя. І забуваю я тебе попросить: Дозволь мені їх зрозуміти, Дозволь мені їх полюбити, Допоможи мені їх не забути, Рівно в той час коли я піду в місто, Побачу виставу, Як люди зникають за дивних обставин. А ті, що лишились, махають хрестами, Та в другому акті зникають за дивних обставин. І помічаю я очі твої. Дозволь мені ними любити, Дозволь мені ними сльозити, Допоможи мені їх не закрити Саме в той час коли я виїду з міста додому в Дібраву І зраня в неділю піду на відправу. А там живі люди, згадаю виставу, я з ними за всіх помолюся й свічки поставлю. І попрошу тебе я: Дозволь нам всім радісно жити, Дозволь нам всім щиро любити, Дозволь нам всім щасливими бути, Допоможи нам себе не забути. Наяву і уві сні.