#Тартак #Андрій #Підлужний #НеКажучиНікому #Положинський Коли #війна #война ривається у двері, #ВизвольнаВІЙНА Не захистять #слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю #УПА #УГА #УНР #ЗСУ #АТО #Добровольці І право на #життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити – сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу – з новими ворогами? Приспів: Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться – “Хай поживе ще трошки“ Вже так давно не бачить сина свого І ще б хоч раз побачити його живого... Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Hide player controls
Hide resume playing