Guest
................. ❄... Безмежнеє поле / Бескранее поле ... ❄ ................. ........................ Безмежнеє поле в сніжному завою. ............................... Ох, дай мені обширу й волі! ......................... Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною .................................... І в серці нестерпнії болі. ......................... Неси ж мене, коню, по чистому полю. ................................... Як вихор, що тутка гуляє, ........................ А чень утечу я від лютого болю, ................................... Що серце моє розриває. У вірші «Безмежнеє поле…» Іван Франко змальовує алегоричну картину життя — «безмежного поля», досить суворого — «в сніжному завою» (уборі). Ліричного героя мучать «болі» — життєві негаразди. Єдиний товариш — це, можливо, поетичний талант, який може дати розраду, допомогти подолати відчай і жаль. Тому поет устами ліричного героя просить дати йому «обширу й волі» — свободи для творчості.
