Guest
Власта Власенко Руслан Трач ...стара одежина, що жила до тебе розпустилась, розлізлася швами всіма нитками гой-да-го-о-ой вчепилась за скорчену грушу.. витяг з мене всю душу як тоненьку змію зачепив на паску чшш…тихо, я тут, у папороті, у ліску на жовтім піску собі кубельце в’ю. стелять трави мені нявки мої покоївки порізали мені серце на одні денцівки там, там перевалами ріки заламують руки перед дзеркалами в другий бік.. та хіба в мене гори не метені чи трави не стелені.. позшивай мені одежину.. мені
