Guest
Мої окуляри сліпить минуле Погляд фактурний, змалював з натури. Хотіла доторкнутись до тебе, Але кам’яні руки у тісних портретах. Сьогодні слухаю не пісні, а слова Твої вірші в моїх снах, так виглядає обман. Я увійшла в туман, потрапила в оману, Ти ліпив мене з глини і читав мемуари. Я відчула себе як скульптура Не зводив очей з моєї фігури На вилицях міцна фактура Тану від температури. Я відчула себе як скульптура Жива, бо мурахи на моїй фігурі моє ім‘я на клавіатурі Я скульптура, написав її з натури Коли нікого в оранджереї Підійди до неї, тінь посеред музею. На камені трава із землею у тріщинах мого лиця проросла, я міцна була не завжди але тепер я така. Комусь здається може сумна Чи щаслива, в своїх мріях, вона просто скам’яніла. Для когось упаду розіб’юсь як камінь Вимкни світло доторкнись руками Я жива, на моїй шкірі шрами 3акрий очі зачепи їх губами.
