Guest
Існує безліч варіантів класифікування правових норм, суть яких може бути зведена до таких підстав: 1. По функціональної ролі (спрямованості на суспільні відносини) норми діляться на: а) охоронні – ті норми, які охороняють якесь благо (встановлення заборон, покарань їх порушення); б) регулятивні – норми, які регулюють якийсь процес, закріплюють правничий та обов’язки, умови їх виникнення та дії. 2. Залежно від характеру регульованих громадських відносин розрізняють норми: а) матеріальні – норми, у яких є зміст (охоронний чи регулятивний), норми, які прописують правила поведінки; б) процесуальні – норми, у яких прописані певні процедури виконання норм («як зробити те щоб був результат»). 3. Відповідно до методу правового впливу норми диференціюються на: а) імперативні (impera) норми – ті, які наказують суворо обов’язкове поведінка. Вважається, що у праві завжди мають бути імперативні норми. Такі норми або суворо забороняють робити що-небудь, або, навпаки, дозволяють щось, але у певних рамках (наприклад, встановлення пенсійного віку); б) диспозитивні – «право/норма дає варіанти», які залишають свободу розсуду суб’єктам права (наприклад, вибір альтернативного виду покарання правопорушення, свобода договору у цивільному праві). 4. За юридичним характером які у нормах розпоряджень вони поділяються на: а) забороняючі – норми, які кажуть «цього робити не можна»; б) які зобов’язують – ті норми, які зобов’язують щось зробити; в) уповноважені – це можливість вимагати від інших осіб певної поведінки, право уповноваження суб’єкта на певну дію. Крім того, можлива диференціація норм залежно від: ролі у системі правового регулювання (загальні та спеціальні); сфери дії (загальні, обмежені, локальні); юридичну силу; Галузева природа.
