Авторка тексту: Бродецька Ольга Зігнута навпіл, чорна, спалена сонцем , із запалими очима і тонкими сухими губами. У білій хустині. Спирається на сапу, аж держак гнеться, наче це остання опора, на якій тримається світ.
Hide player controls
Hide resume playing