перше послання до солунян апостола Павла

Солунь колись називався Тессалоніки ( нині - також Салоніки ). Павло, вигнаний з Филиппів, прибув до Солуня і там проповідував щосуботи в юдейській синагозі. Видалений із синагоги, він звернувся з проповіддю до поган, - і велике число греків, і значних чимало навернулося від бовванів до Бога. Тоді заздрісні юдеї зібрали натовп, і Павло мусів податись у Верію, а згодом до Атен. В Атенах апостол, заклопотаний долею ще мало укріпленої у вірі солунської Церкви, вислав туди Тимотея. Коли ж той повернувся, то врадував Павла звісткою, що солуняни не зважаюи на переслідування, тривають у вірі, повні взаємної любові й відданості. А що вони мали помилкове уявлення про другий прихід Христа і сумували, мовляв, їхні померлі не побачать Христа, як ітиме в славі, то апостол і написав їм це перше послання, в якому похваляє їхню віру й любов та навчає. що заки прийде Христос, мертві воскреснуть і разом із живими, які зостануться, вийдуть назустріч Христові - Судді. Ця гадка про другий прихід Христа піддала деяким солунянм хиб