Guest
Ніч над Карпатами темно-крилатими Шовками тихо зліта. Серце залюблене, в мріях загублене, Жде чогось, кличе й пита: Чому, коли заснули сині гори, Якось не до сну мені? Чому, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? А між синіх гір в сяйві срібних зір Бродить любов моя. Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я. Нічка кінчається, зірка ховається, Будиться шелест в гаю. Тільки залюбленим, в мріях загубленим, Мариться слово “люблю“. Чому, коли заснули сині гори, Якось не до сну мені? Чому, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? Кличу поміж гір в сяйві срібних зір: Де ти, любов моя? Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я.
