Guest
Галя Тельнюк: Сьогодні 1 червня 2012 року. Цей вірш було написано моїм батьком, письменником, поетом, перекладачем, літературознавцем Станіславом Тельнюком у 1960 році. За 52 роки нічого не змінилося.. хіба вам не страшно? “Забувайте українську мову...“ Хочу я гукнути знову й знову, Закричати, скільки сили стане: Забувайте українську мову, Не гайнуйте часу, громадяни! Бо ж вона теперечки не модна, Бо ж її тепер ніде не знають, І її лиш дурні великодні В селах лиш подекуди вживають. Та й туди культура пре подібно — І старе зникає полохливо. І «Кобзар» нікому не потрібний, Лиш потрібні «роки» й детективи. Тож тепер давайте усі чисто Здійснювать святу оту ідею. Бо у нас лиш націоналісти Розмовляють мовою своєю. Та й вони забилися в куточки, І прогресу їм не перешкодить. Всі синки начальницькі та дочки Тільки ж — бач! — в російські школи ходять. А чому? — Це ж ясно навіть курці! І розводить нічог
