Guest
Кожна нормальна людина потребує відчувати до себе любов і також має потребу самій любити. Любов, це і є сенс життя, і це, в тому числі, інколи терпіти біль заради тих, кого дійсно любиш. Скільки раз, коли мені і тобі в середині боляче, хочеться все кинути і просто жити для себе, але, якщо дійсно любиш, будеш продовжувати терпіти цю біль і залишатись з тим, кого любиш, піклуватись про того, кого дійсно любиш. У світі є приказка: «Христос терпів і нам велів». Але, це не терпіння тому що страшно, або просто потрібно, а тому, що любиш. Христос терпів і терпить, бо нас любив і продовжує любити. Найсильніший біль, це той, що переживаєш у середині себе. Кожного разу коли ми втрачаємо Його образ і подобу, що, відображається через наші слова і вчинки, Він переживає в середині себе сильний біль, але, попри все, продовжує піклуватися про нас, бо ми дійсно Його, бо Він дійсно нас любить... 1 Петра 5:7-11, До Галатів 6:9-10, 1 Петра 1:5-7, До Римлян 8:26-28, 31-39, Від Іоана 17:11-26, До Филип’ян 4:6,7
