Любомир Винник (РадіоШоу Зроблено в Україні) - Забути

Минули морози. Літо. Вона розквітла. Ця ніч наливає спокою аж по вінця. Я знаю, що в темряві тій, що Вона боїться, є хтось, хто веде за руку Її до світла. Є хтось, кому всі секрети - тепер так звично (Від цього пульсує болем ,чомусь, у скроні). У холод хтось зігріває Її долоні. У спеку - цілує вітром Її обличчя. В очах в Неї досі сховані океани, але в них все менше солі, все менше льоду. Я знаю: якщо пірнути якось в ту воду, вона залікує всі найстрашніші рани. Коли Вона йде - я чую удари серця. Цей звук облітає навіть найвищі гори, так, наче це Хтось із неба до нас говорить... Чи, може, мені одному це все здається ?! Хто бачив Її - не зможе зірвати пута. Так важко впинявся сон і в моїй постелі , бо образ Її малювався на стінах і стелі. Таких, як Вона, забувають ... Таких, як Вона, забувають ... Таких, як Вона, забувають ... й не можуть забути... Автор: Любомир Винник (Dreamer)