Guest
На вишиванці квітка розцвітає, Маленька голка у руках майстрині Палітру барвів веселкових відкриває І вже красується на вишитій тканині. Це божий дар, неначе дзвінка пісня, Лиш нитка й голка грають у руках І хоч година стала уже пізня Не помічаєш часові кінця. Майстриня ця - це ненька мої мами, Це найрідніша із усіх, що є, Бабуся рідна, квітка ти весняна, Тобі я вдячна за життя своє. Недавно ще ти вчила мою маму, Та полетіла вже вона з гнізда І ти чекаєш зустріч цю жадану, Як під крило, на мить, повернеться вона. Коли береш роботу ти до рук І кожен хрестик вправно вишиваєш, Учиш мене найважчому з наук, Бо все ж, ключі терпіня душу відкривають. Я вдячна, що навчаєш життя в світі, Як буть, коли немає вороття, Коли в душі співа холодний вітер, Коли заплуталась у правилах життя. Від всього серця пишу ці рядки, Бо ти для мене дорога людина. Не передать тобі усі мої думки Та знай життя мого велика ти частина. О. Солоненко
