Guest
Автор “Скляних бджіл“ завжди випереджав свій час. Нагороджений “Pour le Merite,“ - найвищою відзнакою, заснованою Фрідріхом Великим, - Ернст Юнґер не ностальгував за кайзерівською епохою. Як тільки відгриміла перша світова, він на чолі націонал-революціонерів уже став рупором нового націоналізму, що народився у окопах і процвітав на вулицях великих міст. Заживши слави “технократа“ через барвисті описи тоталітарного порядку, що розростався на його очах, Юнґер невдовзі визнав: він не приніс альтернативи нігілізму, навпаки, тепер той став усеохопним. Чого не бачили сучасники, Юнґер відчув уже в 30-х, але його оцінки не змінилися і в повоєнний час... “Скляні бджоли“ - роман-антиутопія 1957 р., коли, здавалося б, безперешкодний поступ гуманізму та прогресу мав надихати літераторів на зовсім інші образи майбутнього. Устами колишнього кавалериста, що не знайшов себе у “дивовижному новому світі“, проте, навряд говорив Юнґер. Хоча критика техніки, чи “титан
