Хотів би жити знов у горах Дитям безжурним, як колись, Блукать між скель, в морях суворих Між хвиль розбурханих нестись. Моя ж душа, мов птах прип'ятий, Що прагне скель і висоти, Страждає в Англії пихатій, В краю лукавства й німоти. Дай утекти мені, талане, На лано урвищ і горбів, Забудь всі титули й кайдани, Лакуз вельможних і рабів. Веди мене на хмурі скелі, Де стогне грізний океан,- Верни в дитинства дні веселі, Дай серцю відпочить од ран. Я мало жив, та відчуваю: Чу
Hide player controls
Hide resume playing