Guest
Відео від сябрів на вірші українського письменника про дивний цікавий світ. Нілґейманівщина? Олдівщина? Жаданівщина! Цілком у стилі збірки “Тамплієри“. Кліп про ідеальне розкуте духовно суспільство: кожен може бути хоч паладіном, хоч ельфом, хоч гопніком. Співає замість оригінального звуку з першої секунди Лана - “Темний Ирій“. Шо можна відмітити: одна з масок (біла така) під час приспіву “Кожен раз я склеплюю вії - це наче темний Ирій“ нагадує мордяшку з обкладинки українського зомбі-триллеру “Хліб з хрящами“ Бриниха. Мовби, переклад: Всі сябри мені тичуть: рушай кудись, Я лежу в океанах, наспівуючи твій мотив, (А-а-а-А-А-А-а-ах) Оно як ти тягнеш. Люблю тебе довіку, жодних вагань, Навіть якщо тебе нема тут, не мінятиму житла (А-а-а-А-А-А-а-ах) Оно яка гра в нас. Й нема лікувань для згадувань, Твій лик, як музсупровід, Не може лишити мій баняк, Твоя душа хижо мене чига, Кажучи, що все у нас файняк. Та краще б я була дохляк. Приспів: Кожен раз я склеплю вії, Це наче темний Ирій, Ніхто не подібний тобі, Я
