Guest
У Харкові 4 листопада пройшла акція протесту з вимогою до міського голови Ігоря Терехова направляти більше коштів із міського бюджету саме на потреби ЗСУ. Низка громадських активістів і журналістів уже звернули увагу на те, що навіть фронтові громади Харківської області через “Прозорро“ офіційно закупають за власні кошти коптери та інші прилади для потреб Сил оборони України. Водночас, подібні закупівлі аж ніяк не притаманні Харківській міській раді. Натомість із міського бюджету датується міський транспорт, проводиться впорядкування квіткових клумб, доріжок тощо. Схоже, що деякі пересічні мешканці міста не вловлюють взаємозв’язку між, наприклад, посиленням спроможностей ЗСУ у боротьбі з “Шахедами“, які періодично атакують Харків, і закупівлею з міського бюджету тих же прожекторів та автомобілів для мобільних груп, які навколо Харкова намагаються збивати ірансько-російські ударні безпілотники. Тому ми вирішили поцікавитися в харків’ян, чи має міський бюджет Харкова спрямовувати гроші на допомогу ЗСУ, чи навпаки має фінансувати тільки міські потреби. Яна: “Звичайно, повинні допомагати. А хто? Не тільки ж люди мають збирати і проводити збори різні. Відсотків 20-25, я думаю, можна виділити було б? Ніяких бруківок, ніяких асфальтів. Краще допомагати ЗСУ“. Ірина: “Повинні використовуватися (кошти – ред.) у першу чергу на ЗСУ. Бо без цього ми не зможемо просто далі жити. Якщо падуть вони – падемо й ми. Ну, от там зараз роблять бруківку, я так розумію. Я б не звертала б на неї велику увагу. Якщо б там не було шматочка тієї бруківки, то це не так важливо зараз“. Вадим: “Я вважаю, що іноді кошти неефективно витрачаються. Наприклад, на проспекті Науки було будівництво островків безпеки. Їх можна було зробити потім. Після війни. Ну а відсоток: 70 на 30. Тобто 70% - на ЗСУ, 30% – на бюджет, щоб місто жило“. Юрій Іванович: “Опалення потрібне, світло потрібне. Якось на озелененні десь щось зекономити – це можна. А дороги треба робити. Війна закінчиться, а транспорт повинен їздити по хороших дорогах“. Катерина: “Спочатку закінчити війну перемогою нашою, а потім вже відновлювати“. Олександр: “Взагалі наше існування тут, воно, власне, завдяки їм. Тобто, щоб було що відновлювати, треба, щоб воно територіально було цілісним та безпечним“. Муніра: “Там потрібніше. Ми потерпимо, ми потерпимо. Ми можемо це потім робити. А зараз – туди“. Віталій: “Відновлення Харкова станеться тоді, коли ЗСУ переможе. Поки не переможемо, немає про що балакати“. Наталя: “Під дощем, а роблять між будинками жилими дороги. Це дуже актуально, але в мирний час“. Харків'янин: “Мені важко сказати так різко. Тому що діти ростуть маленькі, вони повинні бачити хороше, а не тільки погане“. Володимир: “Безумовно, на допомогу ЗСУ має йти основна частина. А по Харкову треба, звичайно, щоб усе було чистенько, щоб усе було гарненько. Але не зловживати цим. ЗСУ зараз – це наш захист, наше все. Якщо будуть проблеми у ЗСУ, то проблеми в нас будуть набагато більші, ніж зараз є“. Інна: “Кожен зараз харків'янин намагається допомогти, чим він може. Тому варто, щоб міські гроші не тільки на фонтани і на клумби, але й все-таки на ЗСУ (йшли – ред.). Простому народу вже набридло те, що вони віддають останнє, а влада живе на широку ногу. Треба розставляти правильно пріоритети. Якщо ми не побачимо якоїсь зайвої квіточки, в місті ніхто особливо не засмутиться. А все інше зараз, звичайно, важливе. Важливіше за квіти“. Влада: “Мені потрібна бруківка, мені потрібна клумба якась, якісь квіточки. Добре, освітлення. Добре, тут питань немає. Але там хлопці. Ми збираємо зі всієї України. Усі скидають гроші, донатять. Намагаються якось допомогти ЗСУ. У цей час як, не тільки харківська влада, а уся влада України гроші просто розтринькує. А люди повинні тягнути з останніх? За шість тисяч? За свою мінімалку? У мене все“.
