Guest
Іван Козловський, “Засвіт встали козаченьки“, Національна Капела бандуристів УРСР п/к Міньківського, ВСГ 1953 Ivan Kozlovsky and National Capela of Bandurists sing“Cossacks awakened before dawn“; conduction by ; Rec. 1953 Засвистали козаченьки. (Українська народна пісня; приписується напівлегендарній співачці та поетесі Марусі, або Марії Гордіївні Чурай, що жила в Полтаві в середині 17 ст.). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР. Правильно пісня зветься “Засвіт встали козаченьки“. Перший куплет треба розуміти так: Засвіт встали козаченьки В похід. З полуночі Виплакала Марусенька Свої карі очі. Але усна мова не любить сполучення багатьох приголосних: “с-в-т-в-с-т“. Тому народ, не довго думаючи, переробив означене місце на “засвистали“. Вийшло трохи безглуздо (що означає “засвистали в похід“? дали команду свистом, чи що?), але на слух красивіше. Про цю деталь мені розповів ще у дитинстві мій батько. Друге: в старовинному народному варіанті співали “НА СВЯТУЮ НЕДІЛЕНЬКУ (тобто на Великдень) додому вернися“. Ясна річ, що у московській атеїстичній імперії ніяких “святих неділеньок“ не могло бути, тому Козловський співає цензурний варіант: “За чотири неділеньки...“. Засвистали козаченьки В похід з полуночі, Виплакала Марусенька Свої ясні очі. “Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися -- За свойого миленького Богу помолися!“ Стоїть місяць над горою, Да сонця немає, Мати сина в доріженьку Слізно проводжає: “Прощай, милий мій синочку, Да не забаряйся! Через штири неділоньки Додому вертайся“. “Ой рад би я, матусенько, Скоріше вернуться, Да вже щось мій вороненький В воротах спіткнувся. Ой Бог знає, коли вернусь, В якую годину: Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Прийми її, матусенько, -- Всі у божій волі! Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу на полі?“ “Ой рада я Марусеньку За рідну прийняти, Да все не так вона мене Буде шанувати“. “Ой не плачте, не журітесь, В тугу не вдавайтесь: Заграв мій кінь вороненький, Назад сподівайтесь!“ Кадри з х/ф “Дорога на січ“ (1994) реж. С.Омельчука
