Guest
Восени так солодко чіплятись за минуле Раз прийшли у груди ті, кого нема вже, З ними Ті , кого не буде . Іноді так солодко бити по собі минулим. Знаєш, хтось у голові моїй прорізав дірку. Звідти кіноплівка чорно-білим по живому ріже: Тепер я знаю, як буває восени… Восени… скрізь жовте. Сині плями позникали . Все даремно . Злива . Мокрі люди в однині… І в ніч зникають з неба плями сині… В тумані вчора сірі башти… Зробивши сальто, листя вниз стрибало… Іноді зненацька страшно… Тепер я знаю, як буває восени… Далі все мовчало довго. Трохи змерзла. Був ранок сивий . Та новим асфальтом білим пішла додом у… Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому? Що я питала так довго вчора… у мікрофона... Тепер я знаю, як буває восени… Я питала… Може чув хто, може, ні. Тепер я знаю, як буває восени…
