Христина Олійник розповіда вірш Жіночко,чого ви плачете

- Жіночко, чого Ви плачете? Ваш син герой! Ви, що не бачите? Ще цей хлопчина і он той... - Героєм був мені завжди, З тих пір, коли почав іти, З тих пір, коли сказав він “мама“ - Я так раділа! Так ридала! Від щастя сльози проливала, Так, ніби, знала, ніби, відчувала... Я так його тримала, так оберігала! Та все ж пішов... За іншу битись маму, Мені ж залишив вічну рану! А я дзвонила і кажу: “Сину, іди додому, бо там гинуть!“, А він: “Не правда, тут все мирно!“, Мені від того стало дивно... І я його чекала... так чекала! Він вернеться! Я вірила, я знала! І він приїхав... не колись, а нині! Виходжу я, дивлюсь... - моє дитя у домовині!!! “Як справи, синку? Ну кажи! Як справи? Чого мовчиш? Не хочеш подивитися на маму? Відкрий же очі і вставай! Хіба ти хочеш так лежати? Втомивсь, напевно... вирішив поспати? Боже... Я тебе укрию, ти ж такий холодний! Живіт запав - мабуть, ще й голодний!? Ходи, синок, я вже на стіл накрила. Ходи - тебе чекає вся родина“. А люди кажуть, що здуріла... Що