Запакувавши в рюкзаки, пустий посуд, бутилки, каністи воду, ми разом з водієм проїхали ще з 20 кілометрів від міста Байканур. Зупинившись по-серед пустелі ми швидко дали ходу до річки, де мали б перечекати спеку, та під вечір вийти в сторону космодрому Байконур, що був за 40 кілометрів від нас. Сьогодні ми Афиканський корпус.Ми зробили саморобні укриття від сонця. Саморобні бункери по-серед пустелі. Тільки вони могли (і зробили це) врятувати нас від пекельного сонця, яке заходило за позначку 45. Та половина квадратного метру, яка з кожною годиною зменшувалась. Надважкі рюкзаки, топливо, вода, техніка, непотрібний хлам, все це було з нами протягом нічного переходу пустелею. Під-ранок ми дійшли та проникли на територію космічного комплексу, а саме до МЗК «Буран» Спальня бога, розміром з не одну багатоповерхівку. Ворота розміром з будинок, які приховують космос від людей. Космічні літаки, ракети, дитячі мрії, спроба запустити двигуни… Напевно, це було найкрутіше та найваще випробування
Hide player controls
Hide resume playing