Guest
Жди меня, и я вернусь. Только очень жди. Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх. І коли листів нема із далечини... інших вже не ждуть дарма — стомлені вони. Повернуся, тільки жди І не зич добра тим, хто каже далі йди і забудь... пора. Хай повірять мати й син, що нема мене Друзі втішаться отим “було і промине“, Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина. На помин душі Та ні. Ти чекай одна. Ти чеканням повернеш із смертельних лав “Поталанило, еге ж?“ - скаже, хто не ждав. Не дано збагнути їм в літо вогняне Як чеканням ти своїм вберегла мене. Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів. Просто ти чекала так, як ніхто не вмів.
