Guest
Світ давно не змінюється, правда твоя. Ти бачиш нині те, що бачу і я. Я чую нині те, що ти шепотів. Торкатися життя, немов жіночих животів. Не треба, моє сонце, печалі й каяття. І навіть як зупиниться моє серцебиття – нічого не зміниться, нічого не мине: у тебе є два серця – віддай мені одне. А ось вам історія про двох диваків, про ніжність і довіру, про безсилля кулаків, про жорстокість юрби, про свободу і закон, про те, що любов не знає жодних перепон. Ця жінка, що не знала ні тривоги, ні вини. Цілий світ працював, щоби зустрілися вони. Невідомо хто шукав і невідомо кого. Вона випила снодійне і побачила його. Любий мій, за нами плачуть ліси, а я їх голоси заплету до коси і всі ті, хто за нами прийшов. на цю апокаліпсу, на фаєр-шоу. І хай вони далі полюють на нас. Але небо складається з довгих терас. і світло поміж пітьми. І є серце б‘ється, доки разом ми.
