Guest
Слова і музика (2001-2022) Люцини Хворост Аранжування Валерія Чуйкова (Ганновер) Звукозапис Пшемислава Войслава (Przemysław Wojsław, Dream Art Agency, Варшава), звукорежисура Пшемислава Войслава (Dream Art Agency, Варшава) і Сергія Кудрякова (Ice-Records, Харків) Заставка Лариси Вировець Клуб «Апостроф», 2023 Персональний сайт Люцини Хворост: Ваші благодійні внески просимо переказувати насамперед на користь Збройних Сил України. Втім, якщо Ви вважаєте корисним наш мистецький проєкт, можете підтримати нас за лінком: Дякуємо! НА КАВУ ДОЛЮ ЗАПРОШУ І На каву долю запрошу – чи колись пив хто каву з долею? Все їй, що думаю, скажу – як не скажу, то збожеволію! Я мала все, він був моїм, любов здавалась невмирущою, лишилась кава – кава з гущею, любов розтанула, як дим. R Де ночі темні й ночі зоряні, слова промовчані й говорені? Де незабутні дні, де золоті вогні, де вірші і пісні?! А ти зрадлива, ти химерниця, а що минуло, те не вернеться, – ті місяці й сонця, ті дорогі місця, ті молоді серця! II Вуста у каву умочу: невже я ними, гіркуватими, чиєсь ім’я прошепочу, когось у губи цілуватиму?.. Хто нині пан, той завтра раб, майбутнє в тайну запечатане. Якби я й знала, що втрачатиму, мабуть, інакше не змогла б. R Де ночі темні й ночі зоряні, слова промовчані й говорені? Де незабутні дні, де золоті вогні, де вірші і пісні?! А ти зрадлива, ти химерниця, а що минуло, те не вернеться, ті місяці й сонця, ті дорогі місця, ті молоді серця! ІІІ На каву долю запрошу – чи колись пив хто каву з долею? Все їй, що думаю, скажу – як не скажу, то збожеволію! Я мала рай, ним був мій дім, здавалась радість невмирущою, лишилась кава – кава з гущею… Я не шкодую ні за чим.
