Відверто кажучи, це в мене вперше, коли є що сказати, але я не знаю як, бо в голові суцільа каша, але ж я мушу з вами попрощатись та подякувати за ці останні роки вашої підтримки, та допомоги. Мені важко про це говорити, ще важче примиритися з думкою, що всеж таки я був дурним та наівним, вважаючи, що правда завжди перемагає, а вкрадені в людей гроші не мають сили в цьому світі беззаконя, корупції та лицемірства. Але ж мають. Бо інакше пан воєнний комісар покровського військомату не взяв би хабаря, не змусив би лікарів порушувати закон і відправляти людину на вірну смерть. Бо саме так і сталося зі мною. Майже як на росіі. Точнісінько як на росії. Ми всі сміємося з росіян, яких вилавлюють военкоми, та відправляють на війну без медкомісії та підготовки. А поки ми сміємося, у нас під боком стається точнісінько так само, і я тому живий приклад. Військомат за мною слідкував кілька днів, вишукуючи по місту та місцям, де мене часто бачили. Повістку мені вручили під
Hide player controls
Hide resume playing