Слава Вакарчук… у вирі перших днів війни він не змусив на себе довго чекати. Вже у перших числах березня він був у Харкові. Під вогнем. Потім в Одесі, Миколаєві, а згодом і у звільненому Ізюмі та Херсоні. Він не міг інакше. «Хтось мав це робити і я вирішив, що це буду я». Просто і без пафосу. Я розміщую повну версію інтерв’ю зі Славою, записане ще до Нового року. Розмова з комом в горлі, не про парадний бік війни. А про війну у долях солдатів. Про війну в тремтячій руці матері. Про війну у жахливій безкінечності для цивільних. Про війну у впевнених очах військових, які докурюючи сигарету переконували «прорвемося». Тяжке інтерв’ю. Правдиве і дуже відверте. Болюче і дуже обнадійливе. З людиною, якій засвідчую свою глибоку повагу і шану. Святослав Вакарчук. Підпишіться на канал. Не забудьте про вподобайки і дзвіночок. Команда в робочому/воєнному режимі готує чергові інтерв’ю. Обіймаю. P.S. дякую тим, хто допомагає збирати хлопцям на фронті на автівки. Бережіть себе і Україн
Hide player controls
Hide resume playing