Guest
«Ніхто не знає, коли до тебе прийде це чисте і світле почуття. Та коли приходить, ти ладен перевертути гори, шукати риси коханої людини у всіх можливих стихіях і віддати все на світі за одну лише посмішку. Насолоджуйтеся, і нехай ваші зорі теж обов'язково запалають.» - розповів Сергій Танчинець. ЗОРІ ЗАПАЛАЛИ Ти була лагідна як море, Ти недосяжна наче небо, Така цнотлива і прозора, І сонце прохолодніше за тебе. І всесвіт сяє твоїм світлом, Відлуння в горах – шепіт твого сну, А я, захочеш, стану вітром, Зловити б тільки посмішку одну. Чому так зорі запалали, Зорі запалали, мені? Чому так зорі запалали, Зорі запалали, навесні? Як нам зорі запалали, Зорі запалали, ясні... Коли туману вже не стало, А сонце пробивається крізь сни, Не прокидайся ще зарано, Не прокидайся, трохи ще поспи. Закрию промені собою, Побудь зі мною прошепчу, Дай я надихатись тобою, Дай я намріюсь, досхочу Чому так зорі запалали, Зорі запалали, мені? Чому так зорі запалали, Зорі запалали, навесні? Як нам зорі запалали, Зорі запалали, ясні... Чому так зорі запалали, Зорі запалали, навесні? Як нам зорі запалали, Зорі запалали, ясні... ЗВЁЗДЫ ЗАПЫЛАЛИ... Ты была кротка как море, Ты недостижимая как небо, Такая целомудренная и прозрачная, И солнце прохладнее тебя. И вселенная сияет твоим светом, Эхо в горах – шепот твоего сна, А я, хочешь, стану ветром, Поймать только улыбку одну. Почему так звезды воспламенились, Звезды воспламенились, мне? Почему так звезды воспламенились, Звезды воспламенились, весной? Как нам звезды запылали, Звезды воспламенились, ясные... Когда тумана уже не стало, А солнце пробивается сквозь сны, Не просыпайся еще рано, Не просыпайся, немного еще поспи. Закрою лучи собой, Побудь со мной прошепчу, Дай я надышусь тобой, Дай я намечтаюсь, вволю Почему так звезды воспламенились, Звезды воспламенились, мне? Почему так звезды воспламенились, Звезды воспламенились, весной? Как нам звезды запылали, Звезды воспламенились, ясные... Почему так звезды воспламенились, Звезды воспламенились, весной? Как нам звезды запылали, ясные...
