Guest
То був один із тих похмурих, але чудовий ранок. Над багатоповерховими дворами шикувались хмари. Я намагався врахувати кількість їх ланок... Палав світанок, лунав біт ледачий. Я сьогодні не працюю, пацани на дачі. На папір лягають кльово слово за словом, Незважаючи на настрій, час, аспекти мови. Мов річки течія – за реченням речення. Я ненадовго перейшов на самозабезпечення. Гайда на дах – ловити птахів, дивитись в воду. Сьогодні час забути про застуди і негоди, Про перешкоди кожуха. Знімай свої заброди – Дива погоди обійти ми маємо нову нагоду! Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам! Ловлю флешбек, неначе все це вже десь бачив – Вже ворожили на вдачу, вже їздили на дачу. У нас є, безперечно, всі шанси побути в трансі, До ранку вистрибувати божевільні танці! І навіть далі і далі – вище, до сонця ближче! Хто-небудь, поясніть мені – навіщо це горище? Ми на будівлі, немов на острові. Все дуже просто – Смажені тости ми, у пошуках вражень гострих. Я впевнений, що разом з нами ціла країна – На дах по стінах! Хтось зустрічає зорю постійно... Ну ось і все – настав день новий! Заворушились люди, Та це ще не кінець. Ти чуєш? Ще далі буде! Та це ще не кінець. Ти знаєш – ще далі буде! Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам! А ми в басейни пострибали, ми вас там надибали. Ми рвали бур’яна кущі, грали в кучі-мали. Це бажано деколи – чи доведеться ще колись? Насправді, ми завелись – нарешті дочекались! Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам!
