Guest
Здув вітер з лиця листя що вночі обіймало нас.Летіли грачі. Місяць з-за хреста натякав усім забиратися у свій рідний дім. Душі в тиші живих кличуть. У потоці снів перфекціоніст зрозумів у мить анархізму зміст. Час не лікував.Рак думок не зник. Але щезла ціль.І вже не болить.
