Guest
Діло було в 41-му році, мені тоді було 13 років. Виходжу бля нахуй з хати, дивлю на город бля, німців куча повно-повно блядь. Я ж, блядь, взуваю нахуй свої кирзові чоботи. Шнурки пиздилиньк зав'язав на три банти блядь. Біжу, нахуй. Стріляють бля. Снігу по коліна. Кукуруза, блять, в мене така зелена охуєнна була. А вони вирвали її нахуй з коріннями, підараси йобані. Та то хуйня. Я ж блядь одбивався, одбивався, та й думаю: “ну його нахуй“. З'їбався за коньом. Беру коня, блядь, сідаю на нього. В мене ножик маленький. Сів на коня тай їду. Махав тим ножом, махав. Не повезло - їбанув, коньові голову відрубав. Зліз нахуй з того коня. Бачу: пизда, повзе один, нахуй, на мене прямо. А я йому ту каску на очі пиздилиньк, фофана як дав. Пизда, кароче. Очі повистрелювали, каску погнуло, руки і ноги повідривало. Шо робити... Тут ще толпа вилазе нахуй. Я тільки глянув, блядь. Пулімьот з кармана достав, два патрона, блядь, з рюкзака пиздик, і та-та-та-та-та... Оригінал взято звідси -
