Guest
Народна артистка України Олександра Гуменецька виконує вірш Василя Симоненка. В букварях ти наряджена і заспідничена, Поворозками зв'язана, ледве жива, На обличчі тремтить в тебе радість позичена, На губах скам'яніли казенні слова. Україно! Тебе я терпіти не можу, Я тебе ненавиджу чуттями всіми, Коли ти примітивна й на лубок схожа, Коли думки на лобі у тебе нема. Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш, Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро, Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш, І несеш од криниці вагоме відро. Україно, мовчи! Україно, затихни! Не така ти багати, щоб тратить слова. Хай брехня твоє слово дугою не вигне, Хай не вірить твій розум в убогі дива. Україно! Яка в тебе мрія шалена! Ти не кліпай очима на мрію чужу. Притулися горбами й устами до мене, Перетни в моїм серці криваву межу! Ти здави моє серце своїми руками І угледиш, що в ньому немає води. Не сиди в пелюшках над чужими віками, Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!
