Guest
У ПОКЛОНІ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ 1932-33 рр. « 1933 рік » Олекса Веретенченко (1942) Український збіджений народе! Україно, мати Cічова! Всі твої знамена і клейноди Обікрала, знищила Москва. * Хай шаліють вороги неситі, Ми не кинем вічне бороття! Прийде час - і в західному світі Зійде сонце нашого життя. A тепер не чути серед степу Орлього клектання угорі, Славу про Хмельницького й Мазепу; Не співають сиві кобзарі. Тільки чути гупання кайданів В Соловках, в Сибіру, в Колимі – То козацька нація гетьманів Гине у московському ярмі. Де поділись – усмішка весела І купальські вогнища дівчат, Де поділись українські села І сади вишневі біля хат? Щезло все в голодному пожарі, Матері дітей своїх жеруть. Божевільні люди на базарі Людське м’ясо людям продають. Щезло все... І всюди на руїнах Бенкетують п’яні вороги. Українці мруть на Україні, Яничар, як грязі навкруги.
