Guest
Настала ніч та зорі сяють над моєю головою. Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою. І тілько десь у далині в гаю співають солов’ї. Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати. Дивлюсь — пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті. І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки. Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно. А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно. Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики, Неначе відьми на шабаші. Приспів: Гей-ла-ла-ла-ла-лей… Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило, Де скілько душ русалки ті колись залоскотали. Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку… Небо падає вниз, вниз! Приспів. Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти, Русалки зчезнуть у пітьмі…
