“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє“ — поема-послання до нащадків, написана у В'юнище 1845 року. Символіка заголовка пов’язана з українською елітою, яка покликана нести відповідальність за долю свого народу; еліта – це найкращі люди нації, її совість, розум і воля. •«Мертві» - минулі покоління української старшини й гетьманства, які не змогли побудувати й зберегти власну державу. Їхнє життя – даремно втрачений для України період, бо вона стала «великою руїною», колонією сильніших держав.
Hide player controls
Hide resume playing