Guest
Чомусь в житті я не запам’ятала, Як ти мене в колисці колихала, Як колискову наді мною ти співала, Що ти, як пташка, наді мною щебетала. Але я пам’ятаю твої гіркі сльози, Коли для нас, малих, якісь загрози Раптово у дитинстві виникали І ти очей ночами не стуляла. Хотіла з татом ти мабуть синочка, Але життя подарувало аж дві дочки. І швидко, якось, ми повиростали, Але для тебе дітками зостались. Пишу вірша, а на очах сльозина, Напевно це тому, що маю вже два сина. Тому, що пізно цінувати стала, Твою любов, турботу, слово «мама». Матусю, рідна, я тебе вітаю І від душі тобі бажаю: Насамперед ніколи не хворіти, І бути найщасливішою у світі! Нехай папуля завжди поряд буде, А на шляху трапляють лиш добрі люди, В житті побільше сонця, ладу, сміху Живи щасливо й довго нам усім на втіху!!!
