Поняття міжнародно-правової відповідальності

Однією з умов існування права – є можливість карати його суб’єкти за невиконання умов правових норм. Так як і міжнародне право являється правом, подібна необхідність існує і в ньому. Саме про це, про можливість карати тих хто нехтують нормами і буде йти в цій лекції. Міжнародно-правова відповідальність – це зобов’язання держави зазнати неприємних для себе наслідків у випадку порушення норм міжнародного права. Цей інститут існує на стику двох анатомічних принципів міжнародного права Par in parem non habet imperium (рівний над рівний права не має) та Pacta sunt servanda (угоди повинні виконуватись). Так як держави в міжнародних відносинах рівні, то ніхто не має право примушувати їх до покарання. З іншого боку, якщо держава вступає в міжнародні відносини, то вона погоджується з нормами міжнародного права, а тому, погоджується й на санкції у свій адрес в разі невиконання таких угод. У зв’язку з тим, що сучасний світ не достатньо сильно пов’язаний з міжнародними відносинами, то держави можуть дозволити собі самодостатність, а значить принцип Par in parem non habet imperium має на сьогодні домінантне значення, що, в свою чергу, робить інститут міжнародно-правової відповідальності не достатньо розвинутим. Але тим не менш він існує і проявляється, зазвичай, в надзвичайних умовах, якими, безумовно, є міжнародні збройні конфлікти. 2 Світова війна дала нам прецедент притягнення до відповідальності цілих держав – Фашистську Німеччину та Японію. Однак, й в мирний час інститут міжнародно-правової відповідальності застосовується, наприклад в ході «гібридних війн» (кримський кейс). Так, п’ять держав в 1994 році підписали Будапештський меморандум в яких зобов’язались утримуватись від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України. В 2014 році Російська Федерація порушила дану угоду, що тягне за собою застосування до цієї держави заходів, передбачених інститутом міжнародно-правової відповідальності. Джерела Міжнародно-правової відповідальності Основним джерелом міжнародно-правової відповідальності є принцип Pacta sunt servanda з якого витікає зобов’язання держави зазнати несприятливих для себе наслідків у випадку порушення вимог міжнародних договорів. Так само і норми Міжнародно-правової відповідальності можна виявити при інтерпретації договорів з права збройних конфліктів. Суб’єкти Міжнародно-правової відповідальності Суб’єктом Міжнародно-правової відповідальності є держава. Цим ця відповідальність й відрізняється від кримінальної відповідальності, де суб’єктом виступає індивід. Тобто несприятливі наслідки за порушення міжнародно-правових норм несе держава, а значить й усе населення такої держави. Однак, в останні роки робляться спроби переосмислити ситуацію, при якій увесь народ з його людьми похилого віку, дітьми та іншими простими громадянами повинен нести міжнародно-правову відповідальність разом зі своїм урядом. В міжнародному праві стався розподіл поняття «народ» та «правляча верхівка». В якості кейсу можна навести приклад «Дело Магнитского». Юриста Магницького, який розслідував зловживання державних чиновників вбила, як підозрюють, сама система держапарату. Так як юрист був представником іноземної організації, то справа отримала міжнародно-правовий характер. Перед міжнародною спільнотою виникла дилема чи карати усю державу чи відмовитись від застосування міжнародно-правових санкцій. Був винайдений третій шлях Міжнародно-правової відповідальності піддався не увесь народ, а частина правлячої еліти, що приймала участь у вбивстві (список Магницького).