Я часто згадую свій жовтневий кримський тревел: то була досить холодна осіння ночівля на Бесідці Вітрів. Внизу, під ногами, світилася ліхтарями цивілізація, а погляд не міг надивуватись з сонного моря, укритого туманною ковдрою. Потроху розвиднілось, ми почали чекати сходу Світила. Цей процес повторюється вже мільйони років, і кожен раз він якийсь особливий.
Hide player controls
Hide resume playing