Guest
З цього приводу існують дві фундаментальні концепції - дуалістична і моністична. Дуалістична концепція співвідношення міжнародного і національного права стоїть на позиції «слабкою зв’язку», на тому, що ці правові системи взаємодіють, але не так сильно, щоб істотно впливати одна на одну. Наприклад, в національному праві існують дві галузі - кримінальне та цивільне право. Ці галузі взаємодіють, наприклад за допомогою інституту «цивільний позов в кримінальному процесі», але ця взаємодія не є суттєвою. Те ж відбувається і з міжнародним і національним правом. Вони регулюють дві різні сфери соціальних відносин і їхні дороги практично не перетинаються. Моністична концепція співвідношення міжнародного і національного права заснована на сутнісних зв’язках цих правових систем. Цю концепцію, у свою чергу, поділяють на два діаметрально протилежні підходи. Перший підхід заснований на приматі національного права над міжнародним (цей підхід обгрунтований в працях І. Канта і Г. Гегеля). Національне право є первинним, а значить, що у випадку виникнення колізії (протиріччя) між нормою національного і міжнародного права потрібно застосовувати норму національного права. Другий підхід історично був обгрунтований дещо пізніше - це підхід про примат міжнародного права над національним (його обґрунтував Г. Кельзен). Аргументація цього підходу заснована на аналогії. Так, корпоративне право (право корпорацій, юридичних осіб) не може суперечити національному законодавству. Наприклад, в статуті акціонерного товариства не повинні міститися норми, що суперечать кримінальному законодавству держави. Так і норми національного права, зі свого боку, не можуть суперечити міжнародному праву. І дуалістична і моністична концепція погоджуються з тим, що існує збіг об’єктів правового регулювання міжнародного та внутрішньодержавного права, тобто ті сфери, де міжнародне і національне право можуть конкурувати між собою. Наприклад, питання дипломатичних і консульських зносин, питання захисту прав людини, права збройних конфліктів і т.п.
