Guest
Місцем проведення суду над обвинуваченими в Чорнобильській аварії було обрано місто Чорнобиль, так як за діючим в радянські часи законодавству суд повинен проходити близько до місця скоєння злочину. Знаходиться місто в 12 кілометрах від атомної станції, так що його жителів евакуювали ще в перші дні травня 1986 року. Тому ніхто не заважав призначити процес відкритим, в зоні, в'їзд в яку був можливий тільки за перепустками. Після аварії це містечко неодноразово піддавалось дезактивації. Центр підфарбували, оновлене дорожнє покриття розкреслили свіжою розміткою, і до липня 1987 року адміністративний центр зони відчуження виявився цілком готовим до проведення показового «Чорнобильського суду». Обраний для його проведення Будинок культури був зразково відремонтований. Зовнішній вигляд псували тільки навішені на вікна решітки та прибудований до будівлі маленький закритий дворик, в який заїжджав автозак з обвинуваченими. На лаві підсудних опинилися звичайні “козли відпущення“: Директор АЕС Брюханов В.П., Головний Інженер Фомін М.М., Дятлов А.С. (управління, ЗГІЗ-Е), Рогожкін Б.В. (ОДУ НЗС), Коваленко О.П. (РЦ-4, начальник) і Лаушкін Ю.О. (ГАЕН, інспектор). На суді були гості - 60 осіб радянських і іноземних журналістів. Решту місць займав персонал ЧАЕС, 30-км зони і учасники суду. Початок першого засідання призначили на 7 липня 1987 року. Журналісти були допущені лише на перше й останнє засідання, щоб почути лише обвинувальний висновок (в перший день) і вирок. Вирок суду був таким: 10 років в виправно трудовій колонії загального режиму (10 років для Директора, Головного Інженера і його Заступника), а для інших трьох, вирок був полегшений, Рогожкіну дали 5 років, Коваленку 3 і Лаушкіну 2. Подробиці та обставини аварії обговорювалися на робочих засіданнях, вхід на які був відкритий не всім. Якщо не брати до уваги вихідних, то суд тривав 18 днів. Робота починалася о 11 годині ранку і закінчувалася о 19 годині. В ході засідань виступило 40 свідків, 9 потерпілих і 2 постраждалих. Багато тоді очікували, що матеріали суду будуть доступні всім, хто захоче дізнатися правду про аварію на ЧАЕС. Але в пресі і на телебаченні з'являлися лише короткі повідомлення про жаркій погоді в Чорнобилі і успіхи в боротьбі за урожай. Так був створений ще один інформаційну прогалину, тепер уже в судовій частині історії аварії. Інформація з сайту “pripyat-city“ Фрагменти з к/ф “Не питай по кому дзвонить дзвін“ (1989) і “Дзвін дзвонить по тобі“ (1989) реж. Роллан Сергієнко
