Guest
Добридень, друзі! Довго вчора не могла оговтатися від усього, що відбувалося у Києві. Дивилася на ту бісовщину, що творилася під Лаврою і не могла збагнути, чи вже зовсім люди совість та віру втратили, чи вони щось таке вживають, від чого в них нічого людського не залишається. А яка побачила, як представник чи то судової системи, чи то як його там називають, одягає митрополиту Павлу, наміснику Києво-Печерської Лаври на ногу электронного браслета, то в душі геть усе закипіло. То це вже таке дно, до якого й не думалося ніколи впасти. Знаю одне. Краще бути зовсім невіруючою людиною, чим мати якесь відношення до тої церкви, у яку нас підштовхує влада. Бо якщо влада потурає бісовщині, не зупиняє дурнів, які вчора кепкували з віруючих... То яка їй ціна отій владі? Хіба не віруючі люди підтримали Зеленського, коли він йшов у президенти? Над усіма нами посміявся цей недомірок зі своїми поплічниками. Ніколи не була дуже віруючою, про це вже писала. А від учора буду молити Господа, аби повернув розум країні, та прибрав тих, хто її зруйнував. Горе нам усім, горе, і нам воно ще віділлється горючими сльозами. Митрополит вірно сказав, так буде. І це стосується нас усіх, бо ми й вчора не піднялися країною, змовчали. Сидимо по хатах, сичимо від люті та безсилля, а духу піднятися бракує. За ці роки в нас той дух повибивали остаточно. Рабами поробили. Раби ми й є. А якщо раби, то й очікують на нас знущання й недоля. Боже, дай нам сили спинити це безладдя у країні, позбутися людей, що не мають до людей а ні поваги, а ні співчуття. На сьогодні ми усі, як ото митрополит Павел, ходимо з браслетами на шиях, крок вліво, крок вправо — розстріл. А хіба ні?! Навіть хлопці в окопах і ті не мають права на вибір. І як довго так буде? Маю надію, що таки увірветься терпець у народу. Бо ще трохи, і нікому буде й слова мовити супротив... Недобрий ранок... На душі неспокій. Проте віра в мені прокинулася. Та, якою раніше похвалитися не могла. Вірую, Боже мій, ВІРУЮ! Источник: Воліємо жити UA
