Зоре моя вечірняя Тарас Шевченко вірш

Уривок з поеми “Княжна“ Тараса Григоровича Шевченка “Зоре моя вечірняя, зійди над горою...“ Цей вірш є яскравим прикладом того, як поет ніжно любив Україну, рідну землю, з яким трепетом описує мальовничі краєвиди та явища природи. Його римована мова настільки мелодична, що знайшла відгук у серцях сотні композиторів, багато віршів покладено на музику, що увіковічилась у віках і стала народною. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрещені діти... Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує. Як сон-трава при долині Вночі розцвітає… А про людей… Та нехай їм. Я їх, добрих, знаю. Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний!