Романтик.

В океані небесних зірок, у забутому замкув мить Відчутними стали кроки у середину серця на зло Як у ночі лісової мавки поклик що ніжно манить Видаючи за дійсне те, чого ніколи бути не могло Як холодна вода гірської ріки що давно з берегів Вже пішла бурхливо усе геть по дорозі розносячи Так і у середині серця новий вогонь знову запалав У нічному небі над містом народилася нова зоря Як остання надія на чудо, котрого більше нема А реальність стукає в двері хоч думками за моря Утікає розум від неї але знай що повороту нема І шукаючи оправдань собі беззмістовних у грі Заселяючи серце різним непотребом з мусору Це буває раз на життя – коли бачиш свій ідеал Скільки потрібно разів розчаруватись в житі Щоб побачити у напівбожевільному стані твій образ (В близ холодної ріки у місячному сяйві ) Скільки іще раз впасти і як низько треба мені Аби зустрітись з цим ангелом хоча б іще раз (І зрозуміти що ти ідеал а не просто міраж ) Я прошу небо про те, чого не розумію і сам… І це не правильно, бо чудес просто не буває Вла