Guest
Бог креслить наші долі, часом, у незвичний та дивний серцю і розуму спосіб. Перша осінь, перша зима без твоїх щирих та міцних обіймів, наш найдорожчий, добрий та любий тату. Важко зрозуміти, чому так сталось і чому тебе не стало так раптово...? Твій рідні, теплі руки благословляли нас кожну хвилину і вірю, що благословляють і тепер. Твоя молитва - була, є і буде для нас завжди сильною та цілющою. Хоч серце все одно розривається, мовчить і тихо плаче, вже десь в кутку опустілою кімнати, але... Тату, ти зал
