Guest
Виступ гурту “Хорея козацька“ в рамках сьомого фестивалю давньої музики у Львові. РИЦАР СМІЛОСТЮ УПОЄННИЙ або ЛЕВ САРМАТСЬКИЙ Музика і поезія доби гетьмана Івана Мазепи Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя: Згинули козаки, добрії юнаки, ах, кров моя. Где ж ви, Дорошенки, где ж ви, Хмельниченки, і ви, Івани, Смілії сотники, битні десятники, і ви, гетьмани? Гдесь в поля дикії, гдесь в нелюдськії смерть загнала, А вісті нашого нещастя горкого вам не дала. Колись татарському народу дикому страх був козак. Ах, тепер страх новий нашому людові — кримський сайдак. Так опанували, так нас опасали зо всіх сторон, Що только нашої крві запорозької сам ждет ворон. Браття хорошії, молойці гожії во крві лежать, Без голови тії, без плеча другії пісок зоблять. Кров ллється ріками, заслані трупами побитих поля, На гетьманов голови вложила окови тяжкая неволя. За провод, за дзвони сороки, ворони смутно крачуть, За дяка гласного, за попа власного вовки ........
