Ми спілкувалися з Марією Іванівною кілька днів тому. Вона говорила про Надю. Не про абсурдний судовий процес, а про свою Надю – прекрасну, безстрашну, сміливу, незламну і дуже рідну… Про Надю, яка давала присягу і пішла воювати без жодних сумнівів (історія про війну), про Надю, яка хотіла доторкнутися до хмар, любила вірші і не дозволяла нікому допомагати їй ні в чому (історія про дитинство), про Надю, яка зі сльозами, та все ж збирала останки своїх товаришів по службі після вибуху в Іраку, про Надю із заго
Hide player controls
Hide resume playing