“На поклик лебедя удосвіта…” На поклик лебедя удосвіта Серед осяянних небес Підвівся ліс в рожевих одсвітах, А з ним і степ, і світ увесь. А лебідь плив, крильми збиваючи Високі зорі на льоту, І пив, тривожно завмираючи, Весну, блакить і висоту. В його душі кипіли пристрасті, Над ним видзвонював зеніт. А він творив не для користі І не для слави свій політ. Він упивався небом сяючим, Крізь хмари рвався напролом, Він жив, нічого не жадаючи, Крім вітру й неба під крилом. #авторськапісня
Hide player controls
Hide resume playing