Та хіба мене можна забути! Озирніться довкола - я всюди: У травинці, загорнутій в роси, У краплинці, що канула в осінь. Навіть в ваших очах я зорію, Ваша тиша, ваш сон, безнадія, У кайданки якої закутий, Бо мене неможливо забути. Я у диханні палого листя, Нота, слово й ,нарешті, ця пісня, Яку можна й в мовчанні почути, Бо мене неможливо забути... Світлана Коробова
Hide player controls
Hide resume playing