Інструментальна традиція Гуцульщини - одна з найпишніших гілок на конарі української духовної культури, яка до наших днів донесла прадавні синкретичні шари народного інструменталізму: сигнальні, імітаційні, обрядово-ритуальні, “до співання“, “до слухання“, “до танцю“ награвання та ін. Проте і ця найкраще збережена в Україні традиція в останні десятиріччя зазнала значних утисків й нівелювання: зникли з побуту звичаї і обряди, де інструментальна музика була невід'ємною складовою, подекуди “змодернізувався“ склад музики, почала занепадати традиція виготовлення інструментів тощо. Зараз вона головним чином злокалізована в глибоких горах, в родинах видатних музик: майстрів і виконавців. Хранителем і корифеєм гуцульської традиційної музики, єдиним майстром, який сьогодні здатен зробити будь-який гуцульський інструмент, знають тут Михайла Миколайовича Тафійчука з присілка Буківець поблизу Верхнього Ясенова. Його родина (три сини, донька і дружина) - це осередок такого функціонування традиції, коли кожен так само віль
Hide player controls
Hide resume playing