Поняття права власності

Речове право: право власності та права на чужі речі. Право власності (dominium) – право володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Тріада права власника складається з трьох правочинів: право володіти, користуватися та розпоряджатися річчю. Право володіння (pasessio) означає можливість фізичного володіння річчю (detentio) та бажання нею володіти (animus), господарського впливу на неї. Крім власників, законними власниками речей можуть бути особи, які володіють нерухомим майном за договором, наприклад, через угоду про оренду; особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, але не оформили перехід права власності тощо. Право користування є право отримувати корисні властивості речі шляхом її експлуатації, застосування. У процесі використання майно або повністю споживається або зношується (амортизується). Право користування тісно пов’язане з правомочністю володіння, оскільки за загальним правилом користуватися майном можна лише володіючи ним. Право розпорядження розуміється як право визначати юридичну долю речі (продати, подарувати, передати у найм). На відміну від володіння та користування, право розпорядження реалізується лише власником або іншими особами, але лише за його прямою вказівкою. Деякі види майна що неспроможні належати окремим категоріям власників (обмежене у вільному цивільному обороті чи вилучене з такого майно).