Guest
Ніч, здимає ніч вгорі вітрила, крила. Ти мене в таємні сфери заманила, мила. Чи я сплю, чи це я вже вмираю, гадаю. Чи то сам я, чи тінь, тінь моя Блудить степом, степом зеленим, блудить степом. Світло, зелене світло струмиться неспинно по всій дорозі, космосі. То є раптовий спалах чудовий на цій планеті - кометі. Вірю я, що усе, все буває. Немає Лиш мене в тім краю, в тім раю. Моя дивна постать - фігура блудить степом. Хай не зрадіє останнє світання Моїм рисам, моїм речовинам - клітинам. Задля тебе, кохана, Я позбудусь навічно фізичного тіла, ай, мила. Я займуся вогнем - між зоряним дощем, ненаглядна моя.
